| English | Головна | Наш проект  | Результати | Методологія | Контакти |

Модель “Вісім кроків реінтеграції у суспільство” називають інновацією в підході до охорони здоров’я та піклування. Вона була розроблена Розроблена Інституцією з питань піклування та добробуту Нідерландів (ПДН).  Робота ведеться на трьох рівнях:

1. Проекти по методиці надання практичної допомоги бездомним
2. Проекти по організації надання допомоги та співпраці між організаціями, здебільшого – недержавних
3. Проекти по розробці політики, розуміння: чого може досягти місто? Які цілі?

Дана презентація висвітлює перший рівень: проекти, спрямовані на практичні аспекти роботи з бездомними. Робота з бездомними складна та важка:

- досить часто бездомні ведуть анонімне життя і важко від слідкувати їх траєкторії
- у багатьох випадках вони відмовляються від допомоги, принаймні від допомоги, яка спрямована на повернення до нормального життя
- зазвичай проблем багато і вони комплексні: відсутність житла, відсутність грошей, психіатричні проблеми, наркологічні та алкогольні залежності, самотність, проблеми зі здоров’ям.

В Голландії досі існує проблема нестачі місць у спеціалізованих установах. Не дивлячись на економічні можливості країни, зростає кількість бездомних, які не в змозі витримувати щоденний тиск, темп та вимоги життя і втрачають зв’язок із суспільством.

Існує також проблема якості: у порівнянні із службами для молоді та психіатричних пацієнтів, служби для бездомних менш мають менш кваліфікований персонал, недостатнє оснащення і значно важчі завдання. Працівникам не вистачає часу для вирішення проблем.

Проект “Вісім кроків” спрямований на підтримку як осіб, які проживають в установах, так і осіб, які ведуть незалежне існування за підтримки. Цей проект має на меті систематичну роботу по двох напрямках:

1. Реінтеграція у суспільство (якщо це можливо);
2. підвищення та утримання якості життя. Для багатьох бездомних неможливо досягти повної незалежності та реінтеграції у суспільство. Їм потрібна кваліфікована допомога професіоналів або волонтерів.

Найважливішим у роботі з бездомними є консультування та супровід. Кейс-менеджери – це працівники, які підтримують клієнтів. Робота з бездомними вимагає особистого заглиблення у проблеми підопічного. Кейс-менеджер має виказувати емпатію. Він має володіти соціальними навичками, аби викликати довіру підопічного. Клієнти мають довіряти соціальним працівникам. Відносини клієнт – кейс-менеджер є дуже важливими.

Вісім – центральна цифра у підході 8 кроків, оскільки він описує вісім фаз роботи з клієнтом, але також вісім складових добробуту.
 

Вісім складових добробуту присутні у житті кожної людини. Протягом перебування клієнта в установі, персональні куратори мають обговорювати ці вісім складових зі своїми підопічними, аби виявити ситуацію по кожній із складових.
Ці вісім складових було визначено під час впровадження багатьох інших методик, вони включають:

- фінанси, тобто доходи, борги, витрачання грошей;
- місце проживання, що зумовлює спосіб життя;
- соціальну поведінку: в сім’ї, з друзями, у суспільстві;
- психічний стан, включаючи психіатричні проблеми та наркологічні залежності;
- мотивацію: можуть бути релігійні погляди, або взагалі життєві принципи;
- фізичний стан, включаючи використання медикаментів;
- практичні навички, зокрема ведення домашнього господарства, писемність, адміністративні навички;
- зайняття, куди входять хобі, робота (також волонтерська), інші зайняття та навчання.

Вісім складових добробуту допомагають кураторам (консультантам) брати до уваги усі аспекти життя клієнта, враховувати не лише проблеми. Але й можливості та сильні сторони. Це також новий підхід для Нідерландів, оскільки традиційно куратори працювали лише з проблемами своїх клієнтів.

Друга 8 також важлива. Ця вісім відноситься до восьми фаз, через які проходить клієнт протягом перебування в установі. В Нідерландах багато кураторів використовують цю схему у своїй роботі. Але майже жодна з установ не має цієї схеми у письмовому вигляді, а це виявляється досить важливим, оскільки вносить впорядкованість як для клієнтів, так і для кураторів.

Ось схема восьми фаз:

Перший крок – звернення,
Другий – перша співбесіда,
Третій – прийом
Четвертий – оцінка,
П’ятий – план супроводу,
Шостий – виконання (плану супроводу),
Сьомий – оцінка результатів та
Восьмий, останній – вихід.

Кроки з четвертого по сьомий мають циклічний взаємозв’язок. Детально про кожну з фаз:

Фаза 1: звернення
Звернення – це перший контакт між клієнтом або його представником та установою. На цій стадії має бути дано відповідь на одне запитання: чи може бути клієнт допущений до наступного кроку. Тому йому потрібно поставити кілька стандартних запитань, які стосуються певних базових даних клієнта: вік, наявність дітей, основні проблеми.
Якщо виявляється, що цьому етапі немає перешкод, клієнта запрошують до наступної стадії.

Фаза 2: перша співбесіда
Мета другої фази – виявити, чи підходять одне одному клієнт і установа. Тому куратор і клієнт мають обговорити наступні питання:
- причини звернення;
- історія клієнта;
- основні проблеми;
- очікування щодо допомоги;
- допомога, яку може надавати установа.
Під час та після співбесіди куратор заповнює стандартну форму, яку потім використовує для обговорення питання прийняття клієнта з іншими кураторами. У разі, якщо клієнт не може бути прийнятий до установи, куратор має вжити заходів аби порадити йому іншу установу.

Фаза 3: прийом
Ця фаза включає три аспекти і триває протягом двох тижнів:
1. підготовка, як то: підготовка кімнати тощо до прибуття клієнта;
2. в день прибуття: представлення іншим підопічними та ознайомлення із середовищем;
3. після прибуття: клієнтам часто потрібен певний час для відпочинку. Також необхідно вирішити певні питання, наприклад, прийом медикаментів або фінансові питання.
Установа має скласти перелік дій пов’язаних із прийомом, як з боку куратора, так і з боку клієнта.

Фаза 4: оцінка
Ця фаза триває два – чотири тижні. Протягом перших тижнів перебування клієнта в установі, персональний куратор контактує з ним щонайменше раз на тиждень. Вони обговорюють одну або декілька складових добробуту. Інші соціальні працівники також спостерігають за поведінкою клієнта і фіксують свої спостереження у звітах.
Спираючись на ці спостереження та співбесіди, куратор складає описання функцій. Це робиться на основі стандартної форми, яка будується по принципу восьми складових добробуту (див. Додаток)
Куратор має скласти звіт з кожної складової, фіксуючи проблеми і сильні сторони клієнта. Бачення власної перспективи самим клієнтом є дуже важливим. Копію цієї форми обов’язково отримує клієнт.

Фаза 5: план супроводу
Аналіз проблем лежить в основі складання плану індивідуального супроводу. Цей план складається куратором спільно з клієнтом. План передбачає досягнення декількох цілей протягом найближчих кількох місяців. Цілі мають бути простими, конкретними та реалістичними. Форма має майже такий самий вигляд, як і форма для описання функцій. У лівому стовпчику записуються відповідальні за досягнення цілей та проведення заходів. Фіксується також дата, коли можна проводити оцінку успіхів.
План отримують також інші консультанти.

Фаза 6: виконання
Те, що відбуватиметься протягом цієї фази, залежить від того, що було записано у план супроводу. Виконання може тривати до 6 місяців. Протягом цього часу куратор і клієнт зустрічаються щонайменше раз на два тижні. Інші куратори також спостерігають за процесом.

Фаза 7: оцінка
Коли настає час оцінки результатів, клієнт і куратор разом повертаються до того, що було зроблено протягом попередньої фази. Головне питання, на яке має бути дано відповідь: чи досягнув клієнт поставленої мети? Як йому це вдалося або чому не вдалося?

Після оцінки результатів, куратор і клієнт складають новий опис функцій і новий план супроводу. Обидва плани повинні враховувати реальну ситуацію. Таким чином, цикл повторюється знову і знову, доти, доки клієнт не відчує себе готовим до нового дому або нової установи.
Порівняння версій планів та супроводу дозволяє відслідковувати прогрес клієнта.

Фаза 8: вихід
Це остання фаза перебування клієнта в установі. Дії спрямовані на залишення установи, фізичну і емоційну підготовку. Перед тим, як клієнт залишить установу, куратор цікавиться його враженнями та оцінкою роботи установи. Ставиться ряд стандартних запитань, зокрема, відносно підтримки, їжі, умов проживання тощо. Кожного року відповіді клієнтів аналізуються і використовуються для вдосконалення роботи установи.